Ніколас Дарвас роками втрачав гроші, дотримуючись чужих порад. Потім він побудував метод, який пасував його власному життю. Його історія показує, що змінюється, коли ви перестаєте носити позичені окуляри.
Ніколас Дарвас був угорським танцівником. У 1950-х роках він танцював зі своєю зведеною сестрою Юлією в театрах і клубах Європи та Америки. Досвіду на фондовому ринку він не мав.
У 1952 році організатор шоу в Торонто запропонував заплатити йому замість грошей 6000 акцій невеликої канадської гірничодобувної компанії. Виступ не відбувся, але Дарвас купив ці акції приблизно за 3000 доларів, щоб зберегти добре ім'я.
Невдовзі ціна кожної акції зросла з 50 центів до 1.90 долара. Дарвас продав їх і заробив понад 8000 доларів. Цей випадковий прибуток привів його на ринок, але наступні роки стали роками збитків.
Роки позичених окулярів
Спершу Дарвас слухав поради заможних людей, з якими знайомився на своїх виступах. Потім підписався на інвестиційні розсилки з порадами. Він навіть брав назви «гарячих акцій» у барменів і офіціантів.
Поради суперечили одна одній. Коли підказка доходила до нього, ті, хто її давав, зазвичай уже продавали. Він втратив приблизно половину свого першого прибутку.
Потім він переїхав до Нью-Йорка, щоб бути ближче до Волл-стріт. Він слухав свого брокера, розсилки й ринкові чутки. Він читав і фінансову звітність компаній та купував на основі фундаментального аналізу, але знову втратив близько 9000 доларів.
Розділи його книжки показують той самий шлях: «Канадський період», «Вхід на Волл-стріт», а потім «Моя перша криза». До того часу Дарвас дивився на ринок крізь чужі окуляри.
Метод, що пасував його власному життю
Замість того щоб слухати інших, Дарвас почав вивчати поведінку цін. Він прочитав близько 200 книжок про ринок і спекулянтів і часом навчався до восьми годин на день.
Він помітив, що сильні акції якийсь час рухаються всередині цінового діапазону, а потім виходять із нього на великому обсязі. Такі діапазони він назвав «коробками».
Його правило було простим. Коли ціна пробивала коробку вгору, він купував. Тієї самої миті він ставив стоп-лос трохи нижче за ціну купівлі. Коли ціна піднімалася далі, він піднімав і стоп-лос.
Пізніше він додав до свого методу фундаментальні показники компаній. Він купував лише акції, які були сильними на графіку й мали добрі перспективи прибутку.
Найважливішим у цьому методі було те, що він пасував його життю. Дарвас постійно подорожував і не міг сидіти перед біржовим табло. Тому він побудував метод, якому це не було потрібно.
Ціни він отримував телеграмами і свої накази брокерові в Нью-Йорк теж надсилав телеграмами. Журнал Barron's зазвичай доходив до нього із запізненням на тиждень. Ця відстань тримала його осторонь щоденного ринкового шуму.
З цим методом він заробив у мандрах близько пів мільйона доларів. Один із розділів його книжки так і називається: «Телеграми з усього світу».
Друга криза: повернення до чужих окулярів
Після цього успіху Дарвас повернувся до Нью-Йорка. Він став надто самовпевненим. Він знову пішов за натовпом і почав слухати чутки.
Результатом став ще один важкий збиток. Він ухвалював рішення на емоціях, і його метод розвалився. На якийсь час він поїхав із Нью-Йорка.
Потім він встановив собі два нові правила. Правило перше: більше ніколи не зустрічатися з брокером особисто. Правило друге: дивитися на ціни лише тоді, коли ринок закритий.
Результат
Дарвас писав, що приблизно за 18 місяців, наприкінці 1950-х років, заробив понад два мільйони доларів. Журнал Time опублікував його історію в травні 1959 року. До грудня 1960 року його книжка розійшлася накладом близько 120 тисяч примірників.
Для нас цінність цієї історії в його шляху. Танцівник, який втрачав гроші на чужих порадах, заробив їх власним методом.
Чотири уроки з історії Дарваса
Підказки є чужими окулярами. Поки Дарвас торгував за чужими словами, він втрачав гроші.
Обмеження у вашому житті може стати основою вашого методу. Дарвас не міг сидіти перед табло й побудував метод, якому це не було потрібно.
Ваше оточення входить до вашої стратегії. Близькість до ринкового шуму повернула Дарваса до старих звичок.
Метод Дарваса теж не копіюйте без змін. Його побудували для американських акцій 1950-х років і для життя танцівника, що постійно в дорозі. Узяти в нього варто шлях: пізнати себе, записати свої правила і дотримуватися їх.